Анекдоты про дпов |
Вiдпочиваючий в Одесi бажае вiдремонтувати годинник. Довго шукае годинкову
майстерню i нарештi помiчае над входом великий годинник. Заходить i звертаеться
зi своiм проханням. Йому вiдповiдають:
- Ми годинники не ремонтуемо.
- А що ж ви робите?
- Обрiзання.
- А чому у вас бiля входу годинник причеплен?
- А що ви бажали, щоб там було?
|
Приходить бабуся на виборчу ділянку. Але забула окуляри. Біля урни стоїть молодик. Бабуся йому каже:
— Синок, допоможи позначку в бюлетені зробити.
Молодик допоміг. А бабуся запитує:
— А за кого я проголосувала? Той відповідає:
— Бабо, у нас вибори таємні?
— Таємні.
— От і йди, йди собі, бабо.
|
|
Чоловік, що летів на повітряній кулі, виявив, що він заблукав. Він спустився нижче і помітив на землі жінку. Спустившись ще трохи нижxе, він звернувся до неї:
— Вибачте, чи не могли б ви допомогти мені? Я домовився з другом зустрітися годиною тому, але не знаю, де я зараз.
— Ви на повітряній кулі у 30 футах від поверхні землі, між 40 і 41 градусами північної широти і між 59 і 60 градусами західної довготи — відповіла жінка.
М: — Ви, мабудь, програміст?
Ж: — Так, а як ви здогадались?
М: — Ви дали мені абсолютно точну відповідь, але я зовсім не уявляю, що мені робити з цією інформацією, і я все ще загублений. Відверто кажучи, ви мені зовсім нічим не допомогли.
Ж: — А ви, напевне, менеджер?
М: — Так. А ви як здогадались?
Ж: — Ви не знаєте, де ви і куди прямуєте. Ви піднялись туди, де ви є, завдяки повітрю. Ви дали обіцянку, яку не уявляєте, як виконати, і очикуєте, що люди, котрі знаходяться нижче вас, вирішать ваші проблеми. І, нарешті, зараз ви в тому ж положенні, як до зустрічі зі мною, але чомусь тепер у тому винна я.
|
|
Їде кльова дівчина на крутому мерсі. Заглохла серед поля. Стоїть чекає, щоб хтось допоміг.
А тут два сільських хлопця на запророжці під»їзджають.Стали, допомогли. Питає вона їх: Чим з вами хлопці розраховуватись- натурою чи грошима?
Переглянулись, тай взяли грошима. Їдуть один другому каже: Слухай, а що воно таке та натурра. Може вернимося та запитаємо.
Вертаються. Запитали вона відповіла: Зняла труси та й дала б.
Подякували. їдуть назад. Один каже: Добре що грошима взяли, а то може б нам труси її не підійшли.
|
|
А сьогодні в нас на передачі «О, щасливчик!» Володимир Путін. І я ставлю запитання: «Коли Україна розрахується за газ?» Є 4 варіанти відповіді: «А» — у першому кварталі, «Б» — у другому кварталі, «В» – у третьому кварталі, і «Г» — у четвертому кварталі.
— А можна дзвінок другу?
— Будь ласка…
— Алло, Леоніде Даниловичу, коли ви розрахуєтеся за газ?
— Ну, розумiєте…
— Ні, Леоніде Даниловичу, мені потрібна правильна відповідь.
— А якi є варiанти?
— Скажу коротко: «А», «Б», «В», «Г».
— А «Х» там немає?
|
|
жила собі жінка, мала три зятя. прийшов час помирати, вона й просить побачити зятів перед смертю. два жили близенько, в сусідньому селі-прийшли швидко, а третій зять москаль. п’ять днів його чикали.нарещі париїхав, та до "мами" підійшов і дає їй попити. теща питає то шо горілка, зять відповідає так, теща навіщо зять і каже: "стоко ждали, стоко ждали - на посошок и в путь"
|
|
Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок.
-Альо! Пане росiйський президенте? То Цильо туй из
Андрашовцю, з пивної дзвонит. Задзвонив'iм, жеби вам
уповiсти, же ми тут вам офiцiяльно войну декларуєме!
-Харашо, Василий, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно
важная новость! А у вас бальшая армiя?
-Йой, но зараз, малинько почекайте - каже Цильо, зробивши
деякi розрахунки, - в нюй є я, муй кум Мішко, сусiда Пітю i
всi шо туй зо мнов у преферанс грали. То нас ушитких
вiсiм!
Путiн зробив паузу.
-Должен сказать тебе, Василий, што в маєй армii 100 тисяч
людей, каториє толька ждут маєво прiказа!
-Най би го фрас узяв! - каже Цильо. - Я зараз вам
передзвоню!
Дзвонить знову:
-Ці чуєте, пане президенте, становище воєнне нико не
удміняв! Ми туйки роздобули всяку войскову технiку для нашої
пiхоти!
-А што за технiка, Васілій? - запитує Путiн.
-Но, в нас типирь є два бульдозери, комбайн, ай трактор
вуйка Петі.
Путiн дещо здивований:
-Должен сказать тебе, Васілій, што у меня 6000 танков 5000
бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего
послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi
тисяч!
-Най би го фрас узяв! Я щи подзвоню!
Наступного дня:
-Пане росiйський президенте, война іще триває! Ми туйки флот
воздушний типирь маєме! Лоці з Мукачева переробив
кукурудзник, примонтовав на ньом пару кулеметів спереду, ай
до нас ся ще приєднало четверо фаттьову з пивної!
Путiн помовчав хвильку, прочистив горло.
-Должен сказать тебе, Василий, что у меня 100
бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази
охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А
ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!
-Матір Божа! Я зараз вам передзвоню!
Наступного дня Цильо дзвонить знову.
-Слава Ісусу, пане Путiне! Я ся дуже перебачаю, але ми
мусиме ся з той войни отступити
-Нєужелi? Очень жаль Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?
-Пак бо, чуєте, ми туйки посидiли за пару бочками пива, тай
ся мiж собов порадили, i вздрiли, же аж нiяк не зможеме
дванадцятеро прогодувати 200 тисяч полонених!
|
|
Куди пряму цей автобус? Чи в небеса, чи в густий л с? В дпов дь у душ гука, Але в дпов д нема в с. В н мандру в даль нев дому, Через м ста, поля та р ки. Все ми шука м свою дорогу, Та забува м про сво стежки. Не важливо, куди веде шлях, Головне - крокувати вперед. ц хоча н хто не зна, що там, Життя вимага в д нас зусиль. Тому с дай в цей автобус, друг, Не б йся подорож далеко. Бо кожен крок тв й - це путь, ц кожен путь - це життя нове. //////Т. Шевченко не спутаешь ни с кем!
|
|
